Понад сімдесят років школярі вчили, що в Сонячній системі дев’ять планет. У 2006 році їх стало вісім: Плутон перевели до нової категорії карликових планет. Це рішення досі викликає суперечки, але за ним стоїть чітка логіка. Розповідаємо, що сталося і чому.
Як відкрили Плутон
Плутон у лютому 1930 року виявив американський астроном Клайд Томбо в Ловеллівській обсерваторії в Аризоні. Він порівнював фотопластинки зоряного неба, зроблені з інтервалом у кілька днів, і помітив цятку, що змінила положення. Назву новому світові запропонувала одинадцятирічна англійська школярка Венеція Берні – на честь римського бога підземного царства.
Спочатку Плутон вважали великим, завбільшки із Землю. Проте що точнішими ставали вимірювання, то меншим він виявлявся. Сьогодні відомо, що його діаметр становить близько 2377 км. Це менше, ніж у Місяця.
Чим Плутон відрізнявся від інших планет
Дивним він здавався від самого початку. Ось головні особливості:
- сильно витягнута орбіта: частину шляху Плутон проходить ближче до Сонця, ніж Нептун;
- орбіта нахилена до площини інших планет приблизно на 17 градусів;
- один оберт навколо Сонця триває близько 248 земних років;
- маса становить лише малу частку маси Місяця;
- найбільший супутник, Харон, удвічі менший за сам Плутон, тож пару часто називають подвійною системою.
Відкриття, яке все змінило
З 1990-х років астрономи почали знаходити за орбітою Нептуна дедалі більше крижаних тіл. Цю область назвали поясом Койпера. Стало зрозуміло, що Плутон – не самотній дивак, а один із багатьох подібних об’єктів.
Вирішальним стало відкриття Ериди, про яке оголосили у 2005 році. Вона майже такого самого розміру, як Плутон, і навіть масивніша за нього. Постало питання: або Ерида стає десятою планетою, а за нею й десятки інших тіл, або слово «планета» потребує точного визначення.
Три критерії планети
24 серпня 2006 року на асамблеї Міжнародного астрономічного союзу в Празі ухвалили офіційне визначення. Планета Сонячної системи має відповідати трьом умовам:
- Обертатися навколо Сонця.
- Мати достатню масу, щоб набути форми, близької до кулі.
- Розчистити околиці своєї орбіти від інших порівнянних тіл.
Плутон виконує перші дві умови, але не третю. Він ділить свою орбітальну зону з безліччю об’єктів поясу Койпера і не домінує серед них. Тіла, що відповідають лише першим двом критеріям, назвали карликовими планетами.
Карликові планети Сонячної системи
Міжнародний астрономічний союз офіційно визнає п’ять карликових планет. Найближча до нас Церера розташована в поясі астероїдів і має діаметр близько 940 км.
Решта чотири обертаються за орбітою Нептуна. Плутон із діаметром 2377 км – найбільший із них. Ерида лише трохи менша, близько 2326 км, і рухається в розсіяному диску за поясом Койпера. Макемаке сягає приблизно 1430 км. Гаумеа через швидке обертання витягнута, наче яйце: її довга вісь перевищує 2000 км.
Науковці припускають, що насправді таких тіл значно більше, просто їх важко досліджувати на таких відстанях.
Що показала місія New Horizons
14 липня 2015 року повз Плутон пролетів апарат NASA New Horizons, який був у дорозі понад дев’ять років. Знімки приголомшили науковців. Замість мертвої крижаної кулі вони побачили складний і різноманітний світ.
На поверхні виявили величезну світлу рівнину у формі серця, яку назвали областю Томбо. Вона вкрита азотним льодом, що повільно тече, наче земні льодовики. Поруч височіють гори з водяного льоду заввишки кілька кілометрів. У Плутона є розріджена азотна атмосфера і п’ять супутників: Харон, Нікта, Гідра, Кербер і Стікс.
Чому суперечка триває
Частина планетологів не погоджується з рішенням 2006 року. Вони вважають третій критерій нечітким і пропонують називати планетою будь-яке кулясте тіло, яке не є зорею. За таким підходом планет у Сонячній системі було б понад сотню. Проте офіційне визначення залишається чинним.
Підсумок
Плутон не змінився – змінилося наше розуміння Сонячної системи. Він виявився найвідомішим представником цілого класу крижаних світів на її околиці. А місія New Horizons довела, що статус «карликової» аж ніяк не робить планету нецікавою.
